Два волка і одна доля

хнім кроком. Ліана йшла між двома вовками-юнаками: Каелом, що мовчки трима

ємо? - нарешті

вернувся, його го

м ми знайдемо того, хто

тихо

епер не такий, як раніше. Він воро

але все здавалося звичним - дерева, кущі, м'який килим із моху. Та

навіть до вас? - з недо

пинився і пов

слабнемо без артефакту. Він більш

ле Арен, помітивши ц

я, ми разом

ося крізь гілля. Здавалося, що дерева навмисно перекривали їм

ивно? - запитала Ліана, відч

спокійно роздивляючись хащі.

підняв руку, змуси

ошепотів він, вдив

ося низьким гудінням. З кущів раптово вирвалися три істоти, схожі на вовк

м, і він у ту ж мить знову перетворився на чорного вовка. Він за

його рук вирвався потік білого сяйва, який ос

ити. Її серце калатало, а руки тремтіли. Вона відчула, я

ьніша, н

ими шипами. Не думаючи, підняла її і кинула в одного з тем

Коли все закінчилося, чорний вовк повер

сказав він, хоч у його г

- зізналася Ліана, в

в і легенько

е здалася.

ивнув

ому ми вибрали тебе. Ліс

ї небезпеки, але знала, що не може відступити. Вони ще навіть не

сказала вона, дивлячись уперед, -

обмінялися

ує тебе ще сильніше, - ска

ою розкидану темряву і тремтливі тіні, які т